Головні новини

Ігор Худоб'як: "Додому завжди легко повертатись"

Місто, у якому чотири роки поспіль не було футболу потребує переродження. Вже у 2016-му році у Франківську було відновлено футбольну команду під назвою «Тепловик». Про оновлене футбольне життя міста та самої команди – читайте у розмові з українським футболістом, нападником франківського «Тепловика», відомим виступами за «Прикарпаття» – Ігорем Худоб’яком. Чоловік був у складі багатьох футбольних команд, та остаточним вибором стала франківська команда.


– Ігоре, чому саме футбол? Якщо б не футбол, то що? 
– Спочатку я почав займатися боксом. Це було моє перше спортивне захоплення. Та коли у нас, у Галичі, закрили секцію з боксу, вирішив спробувати себе у футболі. Тоді мене помітили тренери з Івано-Франківська і запросили до себе. Мені було близько 16-ти років. Вже зі шкільних років я знав, що спорт – це моє.

– Якою тоді була футбольна підготовка у Івано-Франківську? 
– Футбольний клуб «Прикарпаття» на чолі з президентом Анатолієм Ревуцьким активно готували сильних футболістів. Два роки поспіль ми вигравали Чемпіонат України з футболу. Згодом, було створено іншу команду, під назвою «Факел» на базі Університету нафти і газу. Командою ми кілька раз вибороли Чемпіона України з футболу серед студентів. Ряд футболістів запросили до збірної України серед студентів.

– В Івано-Франківську чотири роки не було футболу. Чи правильно, на вашу думку, зараз розвивається футбольне життя міста? 
– Завдяки підтримці мера, котрий вирішив все ж таки створити професійну команду, ми впевнено рухаємося вперед. Думаю, що це правильний напрямок. Вже почали з Другої Ліги. Дай Боже, щоб у нас з’явилися спонсори, бо на бюджетних коштах далеко не заїдеш.

– До складу нового «Тепловика» ввійшли футболісти, з яких не у всіх є професійна футбольна підготовка. Чи вдалося вийти на потрібний рівень? 
– Всі навчаються у процесі роботи. У нас тільки декілька досвідчених футболістів, а решта – молодь, яка ще не мала професійного контракту. Ми активно допомагаємо хлопцям, коли є потреба: у дечому підказуємо, чогось навчаємо. Гадаю, що з часом ми досягнемо хороших результатів.


– Яка перспектива розвитку футболу на обласному рівні, а також розвитку футболістів?
– Найголовніше – це школа, в якій формується футболіст. Для того, щоб потрапити до «Динамо» потрібен неабиякий рівень підготовки, оскільки їхні вимоги дуже високі. Я веду до того, що навіть при бажанні відразу потрапити до солідної команди, потрібно багато тренуватися та працювати над собою, тоді можна буде досягти висот та успіхів.

– Коли ви зрозуміли, що футбол – це ваше? 
– Я зрозумів, що це моя професія, коли вперше підписав професійний контракт з командою «Факел», тоді мені було 17. З того часу я вже знав, що буду футболістом.

– Які матчі найбільше запам’яталися?
– Матч, який найбільше мені запам’ятався, це коли після однієї гри мене «купили» з «Прикарпаття» у «Севастополь». Команда тоді йшла на першому місці, і в Першій Лізі ми вийшли у Прем’єр-лігу. Вперше виступавши за цю команду, мені вдалось забити перший в історії «Севастополя» гол, та ще й у Прем’єр-лізі. Тим паче, що тоді я вийшов на заміну. Це був той матч, який найбільше мені запам’ятався.

– У вас є досвід роботи у різних футбольних командах. Якщо порівнювати «Тепловик» з іншими командами, то які тут переваги і недоліки? 
– Мені тут дуже комфортно. По-перше, я граю вдома. Зі своїм тренером я знайомий давно. Якось ми навіть виступали разом. Радий, що повернувся до Франківська, додому завжди легко повертатись. До того ж, у цьому році мені виповниться 30, вже хочеться спокійнішого ритму.

– У вас є низка нагород. Що для вас ці відзнаки? 
– Стоять вдома та припадають пилюкою (сміється). Звісно, кожна нагорода мені приємна та свідчить про досягнутий результат. Я впевнений, що не потрібно на цьому зупинятись, завжди має бути стимул, потрібно йти до нових завоювань.


– Яких із запланованих матчів чекаєте? 
– Наш футбольний календар вже складено. 18 березня відбудеться домашня гра, приймаємо команду «Енергія» з Нової Каховки Херсонської області. А ще, прийматимемо команду «Суднобудівник» з Миколаєва. Відбудеться багато цікавих матчів. Я хочу запросити франківців приходити на матчі, підтримувати нас, а заразом і місцевий футбол. Нам ця підтримка дуже приємна та потрібна.

– Як команда готується до матчів? 
– Уже відбулися два повноцінні зібрання: перший відбувся в Яремче, це десятиденна фізична підготовка, а другий – у Києві, це був турнір пам’яті Сергія Закарлюки. В останньому ми вибороли четверте місце з 16-ти команд. Я вважаю, що це досить непоганий результат. Зараз готуємося на місці. Футболіст повинен постійно тримати себе у формі. Якщо хлопці у відпустці, вони готуються індивідуально; коли відбувається тренувальний процес, то тут вже все регулює тренер.

– Чи є у команди суперник, через гру з яким переживаєте? 
– Таких, кого боїмося – немає. Є команди, які ми поважаємо. У нас немає страху перед грою з іншими сильними командами, навпаки – для нас це цікавий виклик.

– Яке найбільше досягнення для футболіста? 
– Найвища нагорода – це «Золотий м’яч», проте кожен індивідуально вирішує, що для нього нагорода.

Довідка: 
У дорослому футболі дебютував 2004 року виступами за «Факел» (Івано-Франківськ), в якому провів один сезон, взявши участь у 15 матчах чемпіонату. У складі івано-франківської команди був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,4 голу за гру першості. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Динамо-2» (Київ), до складу якого приєднався в кінці 2005 року. Відіграв за дублерів київських «динамівців» наступні пів року своєї ігрової кар’єри, проте не зміг пробитися до основи і влітку 2006 повернувся до «Факела», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар’єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі івано-франківського клубу, був основним гравцем атакувальної ланки команди. Крім того, за підсумками сезону 2006—07 допоміг команді зайняти друге місце в другій лізі і вийти в першу лігу.

На початку 2010 року перейшов до «Севастополя», з яким в тому ж сезоні став переможцем першої ліги. Після того, як за підсумками наступного сезону «Севастополь» вилетів з елітного дивізіону, Худоб’як на правах оренди до кінця року перейшов у білоруський «Гомель», за який зіграв 6 матчів в національному чемпіонаті, після чого знову на правах оренди перейшов у «Енергетик», але до літа такі не зіграв в жодному офіційному матчі команди.

Улітку 2012 року підписав контракт з «Геліосом», але вже в кінці року його було розірвано за згодою сторін і Худоб’як покинув клуб. Протягом 2013—2014 років грав за миколаївську «Енергію» і ФК «Тернопіль», після чого з липня 2014 по липень 2015 перебував поза професійним футболом. 17 липня 2015 року на правах вільного агента уклав контракт з «Говерлою».

22 червня 2016 року став гравцем рівненського «Вереса», але зрештою перейшов у липні того ж року до складу франківського «Тепловика». У першому матчі першості 2016—2017 відзначився двома голами у воротах «Арсеналу-Київщини».

Сніжана САМАНЧУК, ТРК "Вежа"